лого
Гаряча лінія: 071-301-73-52 (Фенікс); 071-404-69-29 (щодо питання безвісти зниклих і обміну полоненими*) ombudsman_dnr@mail.ru

Новинне агентство «Харків» продовжує розповідати про трагічні події в житті деяких українців, які потрапили до полону Служби безпеки України. Ці люди пройшли через жахливі випробування, про які намагаються мовчати більшість ЗМІ. Історія Заскалько Ольги Володимирівни – друга в нашому циклі подібних матеріалів.

 Історія №1: Били, катували і прострелили ногу: страшна історія харків’янки, яка пережила полон в СБУ

Щасливе і безтурботне життя Ольги Заскалько перестало бути таким 17 січня 2015 року. Якщо героїня нашої попередньої історії мешкала в місті-мільйоннику Харкові, то цього разу спецслужби України вибрали свою жертву в маленькому, непримітному селі Малоорлівка Шахтарського району. Тоді ще воно було під контролем української сторони. Звільнення території армією Донецької Народної Республіки відбулося через місяць після затримання жінки.

Ольгу, за її словами, «взяли» буквально на виході з власного будинку невідомі особи в балаклавах і без розпізнавальних знаків. На місці ніякі звинувачення не були висунуті, що вже є порушенням закону.

«Було дві машини, багато чоловіків зростом під два метри. Мовчки, швидко скрутили мене, посадили у автомобіль і відвезли невідомо куди. Пізніше я дізналася, що вирушили ми до Артемівську, нині – Бахмут. Перед цим мене завозили у якийсь підвал, ставили обличчям до стіни. На питання, навіщо це, відповідали: розстрілювати тебе будемо. У них це взагалі улюблена забава», – розповідає Ольга кореспонденту НА «Харків».

Жінку грубо трясли, ставили на коліна, били, залякували. Один з ударів прийшовся по спині – лікування наслідків триває до сьогодні.

Майже тиждень постраждала провела в камері будівлі СБУ, де холодна бетонна підлога була, здається, єдиним, що не могло їй зашкодити. Представники спецслужби не знали, як більш правильно вчинити із затриманою, адже звинувачення досі не було, а незаконно утримувати людину, так чи інакше, довго не вийшло б. В результаті Ольгу доставили до Маріуполя і вже там «офіційно» провели затримання. Стаття, звичайно, все та ж – 258 КК України – звинувачення в тероризмі.  

«Коли мене тільки-но привезли, я була там єдиною жінкою. Чоловіків було багато – всіх били, дуже сильно. Мене практично не чіпали, але постійно погрожували щось зробити родині» , – згадує утримувана.

Ользі довелося побувати у декількох в’язницях: Маріуполь, Запоріжжя, Вільнянськ та наостанок Київ. У кожній з них ставлення до утримуваних було жахливим, ту їжу було неможливо їсти, немає сенсу казати про допомогу і лікування: «До тебе ніхто не прийде, навіть якщо ти впадеш і втратиш свідомість».

«Невідомість завжди лякає. Особливо у перші дні, коли мене викрали, не повідомляли про це рідним і не давали з ними зв’язатися. Пізніше Вільнянський суд на чолі з суддею з Донецька пояснили мою п’ятиденну відсутність тим, що я йшла пішки до Маріуполя, аби, за їхніми словами, здійснювати диверсії», – розповідає потерпіла.

Протягом всього часу в ув’язненні Ольгу та інших засуджених відвідували представники ООН і «Червоного хреста». Після кожного їхнього візиту співробітники СБУ починали вести себе, м’яко кажучи, інакше. Вночі чергували біля камер і побоювалися скоєння суїциду – так роблять багато ув’язнених, яких в останній момент з незрозумілих причин не звільнили. В якийсь день один із співробітників СБУ особисто протягом доби спостерігав за Ольгою, тоді вона і зрозуміла: скоро відбудеться обмін.

«Нас відвезли до Києва, дорогою заїжджали ще у кілька міст, зібрали всіх ув’язнених для обміну. Вже після прибуття до столиці з нами поводилися як з людьми», – згадує Ольга.

Після повернення на територію ДНР всіх людей поселили у заздалегідь підготовлений гуртожиток і здійснили медичний огляд. Ольгу Володимирівну відразу поклали до лікарні через ушкодження спини. Пізніше колишня ув’язнена знайшла роботу, і з того моменту життя почало потихеньку налагоджуватися. Ользі сказати нічого владі України, вона не вірить в масштабну зміну ставлення до жителів Донбасу:

«Вони настільки наплювали нашим людям в душу, що багато хто реагує на них негативно. Донбас вибрав вірний курс у 2014 році, і повинен продовжувати слідувати ним».

Джерело: ХАРКІВ новинне агентство

Читайте також