лого
Гаряча лінія: 071-301-73-52 (Фенікс); 071-404-69-29 (щодо питання безвісти зниклих і обміну полоненими*) ombudsman_dnr@mail.ru

Тема обміну утримуваними особами між Росією і Україною стала однією з ключових в інформаційному просторі впродовж останніх тижнів. «Антифашист» зустрівся з Уповноваженим з прав людини в ДНР Дар’єю Морозовою і поговорив про це. Також ми обговорили, коли відбудеться довгоочікуваний обмін полоненими між Республіками Донбасу і Україною.

Нагадаємо, останній відбувся в грудні 2017 року. Що перешкоджає цьому, чому представникам ДНР доводиться самим розробляти юридичні механізми звільнення своїх людей з українських тюрем, а також що змінилося в Мінському процесі при новій владі в Україні.

– Дар’я Василівна, станом на сьогодні, скільки осіб утримується на території України і скільки на території Республіки? Скільки з них будуть на обміні?

– Станом на зараз ми встановили знаходження на території України 103 осіб, яких ми запитуємо на очікуваний обмін. Ми, зі свого боку, підтвердили українській стороні і готові передати їй 50 осіб. Всього ми розшукуємо 256 осіб, 103 людини з них підтверджені, 153 – поки ні.

– Що означає «підтверджені» і «не підтверджені»?

– Місцезнаходження людей встановлене і підтверджене документально або не підтверджене. На 103 людини, які готуються до обміну, у мене є офіційна відповідь від української влади про те, що ці люди затримані і знаходяться на території України. Також є невелика кількість людей, на яких є підтверджуючі документи, наприклад, вироки суду, рішення слідчих, які підтверджують факт перебування людей в Україні, але це не підкріплено українською стороною офіційними документами в Мінську. Тому станом на зараз ми запитуємо 103 людини, на яких ми маємо офіційну, повну відповідь від української сторони про те, що вони утримуються на території України.

– Що вам відомо про обмін між Росією і Україною, що має відбутися найближчим часом? За якою формулою він проводитиметься, хто у списках, хто формував ці списки?

– Справа в тому, що ми до цього обміну не маємо жодного відношення. Російська Федерація – це суверенна держава зі своїми органами влади, представниками, які домовлялися про обмін. Ані Донецьк, ані Луганськ не отримували інформацію щодо цього обміну. Ми не знаємо, кого і за якими принципами включали до списку, як включали, як відбувався процес перемовин. Наскільки я розумію, це жест доброї волі президента Володимира Путіна, і це частина зовнішньої політики Росії. Але, повторюся, ми в цьому процесі участі не беремо.

– Чи передбачена у списках наявність тих людей, яких запитує Республіка у України?

– Я не можу відповісти вам на це запитання, але, тим не менш, якщо вони там знаходитимуться, я лише вітатиму це, і буду дуже вдячна владі Російської Федерації.

– Чи готується обмін між Республіками і Україною?

– Звісно, він готується близько 10-12 тижнів, ми його постійно обговорюємо, ми вивели ось таку формулу – «103 на 50». Сім тижнів тому ми запропонували механізм обміну, того, як він має відбуватися. Люди, які перебувають у нас і в Україні, знаходяться на законних підставах. Відповідно, для того, аби їх звільнити, потрібні певні процесуальні дії: це або акти помилування президента для засуджених, або процесуальне очищення тих, хто перебуває під слідством або бере участь у судових розглядах. Категорія тих людей, які вже засуджені, це, якщо так можна висловитися, найлегша категорія для процесуального очищення, тому що вони вже мають вироки, і їм досить лише скерувати прохання про помилування до президента, після чого він їх милує, і до цих людей претензій більше немає.

Але як бути з тими людьми, які знаходяться в стані судового розгляду або досудового слідства? Ця категорія людей хвилювала нас найбільше, тому що ми мали гіркий досвід минулого обміну, що відбувся наприкінці грудня 2017 року, коли українська сторона також взяла близько півтора місяці на процесуальну очистку, а в результаті лише змінила запобіжний захід, і всі люди знову опинилися в розшуку, їх кримінальне переслідування продовжилося. Тому нас дуже цікавило це питання і сім тижнів тому ми домовились про те, що і нам, і українській стороні потрібен час для процесуальної підготовки очищення тих людей, яких ми маємо намір передавати.

Нам знадобилося на це близько місяця, тому що у нас людей менше. Три тижні тому, на попередньому засіданні в Мінську, я заявила, що ДНР повністю готова до процесуального очищення 50 осіб, яких ми маємо намір передати Україні. У той же час представник України (тоді це була тимчасово призначена людина), не зміг розповісти, на якому етапі процесуального очищення знаходяться запитувані нами люди. Великі надії ми покладали на ту зустріч, яка відбулася днями в Мінську, тому що в Києві вже був призначений офіційний представник з цього питання. Нам доповіли, що з нашого списку 26 осіб – це засуджені, і, відповідно, вони підуть через помилування, а по іншим людям вони запропонували наступний варіант. В українському законодавстві є чотири види запобіжного заходу: утримання під вартою, домашній арешт, підписка про невиїзд, і особисте зобов’язання. Українська сторона пропонує всіх інших відпустити під особисте зобов’язання. Що воно дає? Воно дає безперешкодний проїзд по всій території України плюс виїзд за кордон. Але, відкривши статтю, яка регламентує особисте зобов’язання, ми можемо побачити, що суддя під це особисте зобов’язання може накласти будь-яку заборону, в статті наведено цілий перелік заборон.

– Яких, наприклад?

– Це і заборона виїзду з території області, і заборона виїжджати за межі України, і неповернення особистих документів, зокрема, паспорта, тобто те, без чого людина не зможе нікуди виїхати. Перелік дуже великий. Відповідно, я задала два запитання: 1) де гарантія, що після того, як люди перейдуть на нашу територію, українські судді не змінять їм запобіжний захід на домашній арешт або тримання під вартою; 2) для того, аби обрати особисте зобов’язання без подібних обмежень, всі судді повинні з цим погодитися. У той же час, українська представниця чітко заявила про те, що ані президент України, ані правоохоронні органи або будь-хто інший не чинитимуть тиск на суд у цих питаннях. На дві Республіки у нас таких людей, за якими суди повинні винести рішення, якщо я не помиляюся, 131 людині. Візьмемо, на приклад, 100 українських суддів. Де гарантія того, що все сто суддів винесуть рішення без накладення заборон? Адже ви не можете втручатися в їх роботу? Чи все ж таки можете? Питання, звичайно, риторичне.

Далі. Якщо ми припустимо, що всі українські судді, як один, не накладатимуть на наших людей, звільнених під особисте зобов’язання, ніяких заборон, і людина спокійно вирушить на нашу територію. Але! Судовий розгляд у неї триватиме, значить, вона повинна відвідувати судові засідання, тобто, їхати на територію України. Ми маємо прецеденти, коли люди з ДНР виїжджали на ці засідання і були знову заарештовані там. Відповідно, більшість звільнених таким чином людей вирішать просто не їхати назад до України, і ось, будь ласка, у судді є всі законні підстави оголосити людину в розшук, і накласти на неї запобіжний захід утримання під вартою, оскільки вона порушила особисте зобов’язання. То яке ж це процесуальна очищення?! І виникає питання до українських представників: шановні, а чим ви займалися протягом цих шести тижнів? Я змушена констатувати те, що за шість тижнів українська сторона не зробила нічого, аби просунутися в питанні процесуального очищення наших людей.

– І що тепер робити?

– Ми самі були змушені розробити для України механізм цього процесуального очищення. Тому що ми чекаємо на цей обмін як ніхто інший, тому що ми дали надію не лише людям, що знаходяться під вартою в Україні, але і їхнім родинам, їхнім батькам, дітям, близьким людям, що вони скоро возз’єднаються, ми не маємо тепер жодного морального права заблокувати або зірвати обмін. Ми щиро вболіваємо за те, аби обмін відбувся, тому ми змушені були вивчити українське законодавство, і запропонували алгоритм дій, що відповідає правовому полю України, як можна змінити запобіжний захід із повним процесуальним очищенням наших людей.

– У чому він полягає?

– Поки я не можу цього розкрити, тому що українська сторона взяла кілька днів на те, аби поміркувати щодо наших пропозицій і дати свою відповідь, чи згодні вони на них, чи ні. Якщо вони погодяться, то це відсотків на 70 допоможе нашим людям бути процесуально очищеними. Тому, якщо українська сторона підтвердить свою згоду діяти за цим механізмом, який, повторюся, знаходиться в рамках правового поля України та повністю відповідає її законодавству – а на інший варіант ми не підемо, ми не хочемо, аби люди були не очищені – то у нас є всі шанси провести обмін до кінця вересня.

– Тобто до кінця цього місяця?

– Так, як я і казала з самого початку. Якщо українська сторона заявить про те, що вони готові виконати цей алгоритм, то їм вистачить 2-3 тижні на те, аби втілити його в життя, і ми зможемо обмінятися утримуваними особами.

– М’яч на стороні України? І тепер все залежить лише від неї?

– Так, абсолютно. Я ще раз хочу сказати, що ДНР була готова до обміну три тижні тому, про що я повідомила на попередньому засіданні в Мінську. Цього разу я знов про це заявила, що ми на 100 відсотків готові, і попросила пана Фріша доповісти про це на Тристоронній контактній групі, що він і зробив.

– На ваш погляд, чому українська сторона так затягує цей процес?

– По-перше, тому що у них дійсно не було цього процесуального рішення. Вони просто не знають, як процесуально очистити. А по-друге, вони не мають політичної волі цього зробити. Я ще раніше пропонувала кілька варіантів того, як можна процесуально очистити людей, але для цього потрібна політична воля. На той момент українська сторона не готова була прийняти це політичне рішення, проявити політичну волю. Подивимося, як буде цього разу.

Наведу невеликий приклад. У цьому обміні, який ми плануємо на кінець вересня, є люди, які знаходяться в катівнях маріупольського СІЗО вже близько п’яти років! Вони були затримані в травні 2014 року, і щодо них досі немає ніякого рішення суду. П’ять років продовжується судовий розгляд, тому що Україна не може довести їхню провину. Більш того, на людей, які свідчать проти них, вже порушено кримінальні справи за дачу завідомо неправдивих свідчень! Але, тим не менш, абсурдні суди тривають. І я про це часто кажу в Мінську: шановні, якщо ви за п’ять років не змогли довести провину, ви вважаєте, що вам ще потрібен час? Можливо вам краще проявити політичну волю, закрити ці справи або дати виправдувальний вирок і відпустити хлопців?

– Чи задовольняє вас якість списку на обмін? Україна включила всіх, кого ми запитуємо?

– Так, є всі. Станом на зараз, питань до списків у мене немає. Так, я скерувала до української сторони додаткові запити, але я розумію, що вони були спрямовані протягом двох-трьох тижнів, і необхідно перевірити їх, в тому числі, правоохоронним органам, знайти, підготувати відповідь, тобто це потребує часу. Сподіваюся, що за ці кілька тижнів вони впораються. Не можу сказати, що у мене взагалі немає ніяких претензій до списків, але зараз це максимум, що ми можемо зробити.

– Чи є у вас інформація про умови утримання наших людей на території України? Чи застосовують до них катування?

– Абсолютно різна інформація, всюди по-різному. Деякі вже просто пристосувалися до умов утримання, до умов тюремного життя, вони вже можуть самі за себе постояти. Деякі продовжують піддаватися моральному, психологічному тиску і часто, це потрібно визнати, фізичному. Знову ж всі ті люди, яких затримують зараз, на приклад, візьмемо пана Цемаха, який не встиг туди потрапити і ми всі бачили в ЗМІ, в якому вигляді він там знаходився. Тобто, українська сторона як застосовувала катування, так і продовжує їх застосовувати. Думаю, що якби українська сторона хотіла щось змінити, то ми б вже давно підписали спільну декларацію, яка забороняє катування і негідне поводження з ув’язненими. Але українська сторона досі цього не зробила.

– З приходом нової влади на Україні, з новим складом учасників перемовин в Мінську, щось змінилося в ході перемовин?

– Стало більш дипломатично. Люди поводяться більш стримано, більш культурно, більш дипломатично. Можна було б казати про позитивні зміни, якби ми вже здійснили обмін, вже запустили процес пошуку зниклих безвісти, підписали б ту ж декларацію. Тоді можна було б сказати, що так, з новою владою в Україні відбулися зміни. Але насправді, на жаль, не змінилося нічого. Всі питання, не лише в моїй підгрупі, а й у всіх інших підгрупах, знаходяться на тому ж етапі, що і раніше, тому сказати, що щось кардинально змінилося – ні. Те, що спілкування стало більш дипломатичним – так. Але по факту – все як і було.

Джерело: «Антифашист»

 #Donetsk_Peoples_Republic #ДНР #dpr #Донецьк #Донбас #воєнні_злочини #Морозова #права_людини_ДНР #Омбудсмен_ДНР #Уповноважений_ДНР #Мінськ #Південний_Схід #війна #постраждалі_ДНР