*З питань осіб, які потрапили в полон або пропали безвісти в результаті збройного конфлікту, звертайтеся за телефоном гарячої лінії: +38-071-404-69-29; e-mail: ombudsman_dnr@mail.ru
лого

На минулому засіданні гуманітарної підгрупи в Мінську 30 травня обговорювалися п’ять ключових питань порядку денного: підписання Декларації про заборону тортур щодо полонених, обмін в форматі «всіх встановлених на всіх встановлених», розшук осіб, зниклих без вісти, будівництво мосту в Станиці Луганській і передача засуджених, які виявили бажання відбувати покарання в пенітенціарних установах на території України.

Паном Фрішем був запропонований новий варіант Декларації про засудження будь-яких форм тортур, жорстокого поводження, сексуального насильства і погроз застосування насильства по відношенню до осіб, взятих під варту в зв’язку з конфліктом. Ми готові були її підписати, оскільки керуємося принципами гуманності і засуджуємо тортури, але, на жаль, українська сторона відмовляється підписати документ. Це в черговий раз є доказом того, що представники Києва не мають наміру припиняти застосування тортур до осіб, що утримуються на території України.

 

Під час обговорення питання обміну полоненими в форматі «всіх встановлених на всіх встановлених» Республіки в черговий раз підтвердили повну готовність до якнайшвидшого звільнення людей, на відміну від української сторони, яка лише в своїх заявах готова провести обмін, проте реальних кроків все ще не було зроблено . Ми до сих пір не можемо домогтися офіційної позиції з питань, які залишилися відкритими після проведення обміну 27 грудня, а саме: розподіл осіб на категорії; звільнення громадян інших держав, які були пов’язані безпосередньо з Республіками, а деякі є їх громадянами; повернення документів, а також визначення процесуального статусу звільнених раніше. Ніяка робота з української сторони не була проведена, що абсолютно не дає можливості навіть наблизитися до проведення другого етапу обміну, а навпаки віддаляє нас від цього. Затягування обміну відбувається повністю з вини представників України. Хочу зазначити, що з моменту проведення останнього обміну фактично вже пройшло півроку, і ми за цей час не просунулися далі, оскільки українська сторона щоразу вигадує все нові виверти.

На зустрічі також обговорювалося питання передачі на українську територію осіб, які були засуджені до початку конфлікту і знаходяться в установах виконання покарань Донецької Народної Республіки. Хочу зазначити, що з попереднім Омбудсменом України у нас був налагоджений зв’язок, ми регулярно здійснювали передачу утримуваних осіб на територію України для подальшого відбування покарання. Після призначення нового повноважного представника робота з даного питання повністю зупинилася з незрозумілих причин. Всі контакти для зв’язку зі мною у уповноваженої посадової особи є, з призначенням нового представника нами була повторно вислана контактна інформація. Ці дані ми надавали неодноразово, проте українська сторона не виходить з нами на зв’язок для вирішення питання передачі засуджених. Чергова група осіб, які виявили бажання відбувати покарання на території України, нами давно підготовлена, але через те, що представники Києва не йдуть на контакт, процес стоїть на місці.

В обговоренні пошуку осіб, зниклих без вісти, просунутися також не вдалося. Це пов’язано з тим, що жіноча половина української делегації за півроку відвідала переговори лише тричі, не дивлячись на те, що зустрічі проходять два рази на місяць. Всі ті домовленості, які були досягнуті раніше на переговорах, знову залишаються неясними, тому що у представників України явно різняться думки і позиції з даного питання. Одні ведуть діалог у конструктивному руслі, а інші, які бувають досить рідко, вносять повний деструктив в обговорення механізму пошуку осіб, зниклих без вісти.

Print Friendly, PDF & Email