лого
Гаряча лінія: 071-301-73-52 (Фенікс); 071-404-69-29 (щодо питання безвісти зниклих і обміну полоненими*) ombudsman_dnr@mail.ru

Міжнародний день на підтримку жертв катувань встановлений рішенням Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй в 1997 році з метою повного викорінення катувань і забезпечення ефективної реалізації положень Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, яка набула чинності 26 червня 1987 року .

Відповідно до принципів міжнародного права катування кваліфікуються як злочин, суворо заборонені і не можуть бути виправдані за жодних обставин. До сьогодні ця заборона стала одним з елементів звичайного міжнародного права і є обов’язковою до виконання всіма членами світової спільноти, незалежно від ратифікації державою міжнародних договорів, які забороняють застосування катувань.

Проте, зазначена проблема продовжує залишатися актуальною в сучасному світі. З метою моніторингу ситуації, виявлення порушень міжнародного права, встановлення конкретних фактів застосування катувань і розробки відповідних рекомендацій державам введена посада Спеціального доповідача з питання катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

Для оцінки ситуації, що склалася в Україні, в тому числі у зв’язку зі збройним конфліктом на території Донбасу, Спеціальний доповідач здійснив візит у період з 28 травня по 8 червня 2018 року, за результатами якого була підготовлена відповідна доповідь. У документі зафіксовані факти, які свідчать про те, що тортури і жорстоке поводження безкарно практикуються в Україні.

Зокрема, в доповіді наголошено, що поширене застосування насильства правоохоронними органами та Службою безпеки України. Так, судмедексперт, який супроводжував Спеціального доповідача впродовж його візиту, здійснив медичний огляд утримуваних осіб, який підтвердив наявність тілесних ушкоджень, що відповідають отриманим свідченням щодо катувань і жорстокого поводження.

У деяких випадках такі зловживання відбувалися у співпраці з приватними особами та добровольчими збройними формуваннями України. «Затримані повідомили, що піддавалися катуванням: удушення протигазами, вивих суглобів, ураження електричним струмом та імітація страти, а також загрози смерті їх самих, їхніх родичів, систематична відмова у доступі до медичної допомоги з метою отримання інформації про їхню ймовірну чи реальну участь або про їхніх співучасників у «сепаратистській» діяльності, або для ідентифікації військових позицій озброєних груп», – зазначено в документі.

Правозахисники зафіксували випадки сексуального насильства, як стосовно до чоловіків, так і до жінок. «Побиття і удари електричним струмом в області геніталій, примусове оголення тіла, загрози зґвалтування і фактичне зґвалтування використовувалися в якості методів катувань та жорстокого поводження для покарання, приниження або отримання зізнань. Аби посилити тиск, погрожували також затримати, викрасти, зґвалтувати, поранити або вбити родичів жертв, особливо їхніх дітей», – наголошено у доповіді.

Опитувані повідомляли, що під час затримання піддавалися надмірному застосуванню сили, не маючи доступу до адвоката, поки не визнавалися або не давали свідчення проти себе. «Такі докази, отримані під катуваннями приймалися судами на явне порушення одного з наріжних каменів недопущення катувань: правила про виключення доказів», – зазначено в документі.

При цьому численні повідомлення про систематичні катування та інші види жорстокого поводження, пов’язані з наслідками конфлікту, часто не розслідуються, що веде до фактичної безкарності за їх вчинення. «Україна програла 73 справи, подані до Європейського суду з прав людини в період між 2014 і 2018 роками відповідно до статті 3 Європейської конвенції про права людини (заборона катувань). Невелике число розслідувань, судових переслідувань і засуджень за злочин у вигляді катування вказує на недостатню рішучість з боку відповідних органів гарантувати кримінальну відповідальність за такі зловживання», – зазначив Спеціальний доповідач.

На відсутність політичної волі офіційного Києва в боротьбі із зазначеним негативним явищем також вказує блокування українською стороною в Мінському переговорному процесі підписання Декларації про засудження будь-яких форм катувань, жорстокого поводження, сексуального насильства і погроз застосування насильства по відношенню до осіб, взятих під варту в зв’язку з конфліктом. Представник Донецької Народної Республіки в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи із врегулювання ситуації в Донбасі, Уповноважений з прав людини в Донецькій Народній Республіці Дар’я Морозова неодноразово заявляла про готовність підписати цей документ, запропонований координатором підгрупи, послом ОБСЄ Тоні Фришем, і закликала представників України зробити те ж саме.

В рамках своєї діяльності Уповноважений з прав людини в Донецькій Народній Республіці інформує міжнародні правозахисні організації про факти застосування тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання з метою використання доступних світовій спільноті засобів впливу на офіційний Київ для забезпечення гуманного ставлення до утримуваних на території України осіб та цивільного населення, дотримання прав і свобод людини.