18 липня – Міжнародний день Нельсона Мандели

Новини

Міжнародний день Нельсона Мандели заснований рішенням Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй у 2009 році і присвячений дню його народження, 18 липня. У відповідній резолюції ООН високо оцінює заслуги Нельсона Мандели в сфері захисту прав людини, зазначаючи прихильність «служінню людству як гуманіста в області врегулювання конфліктів, міжрасових відносин, примирення, рівності, а також поліпшення становища малозабезпечених верств населення».

За свою принципову позицію у протистоянні расовій дискримінації в Південній Африці Нельсон Мандела з 1964 року 27 років провів в ув’язненні. Тут, незважаючи на нелюдські умови утримання, він продовжив боротьбу, завдяки чому з часом отримав міжнародне визнання. Визнанням його досягнень стала Нобелівська премія миру, яку Нельсон Мандела отримав в 1993 році. Вже наступного року за результатами перших багаторасових виборів він очолив Південно-Африканську Республіку. Під час перебування на посаді президента Нельсон Мандела реалізував низку важливих реформ, спрямованих на подолання соціальної і економічної нерівності. Після виходу у відставку він продовжив громадську діяльність, направивши зусилля на боротьбу із поширенням ВІЛ/СНІД.

Проте найбільшу популярність мала діяльність Нельсона Мандели сфері забезпечення гуманних умов тюремного ув’язнення, що було закріплено в прийнятих ООН Мінімальних стандартних правилах поводження з в’язнями, які отримали назву «Правила Нельсона Мандели». Зазначений документ закріплює наступні принципи поводження з особами, свобода яких обмежена:

1) всі в’язні повинні користуватися шанобливим ставленням, їх не можна піддавати катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або тим, що принижують гідність, видам поводження чи покарання;

2) забороняються будь-які види дискримінації: за ознакою раси, статі, мови, релігійних, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану, народження або за іншими ознаками;

3) тюремна система не повинна збільшувати страждання в’язнів, свобода яких вже обмежена;

4) головною метою позбавлення волі є захист суспільства від злочинців і скорочення випадків рецидивізму, що може бути досягнуто лише за умови забезпечення їхньої реінтеграції в суспільство після звільнення, а значить, в’язням повинні забезпечити належні можливості для отримання освіти, професійної підготовки і роботи, а також інші види допомоги;

5) тюремний режим повинен зводити до мінімуму різницю між життям у в’язниці і на волі, аби не послабляти почуття відповідальності в’язнів або повагу їхньої гідності як особистості.

У 101-у річницю із дня народження Нельсона Мандели маємо, на жаль, констатувати, що проблеми гуманного ставлення до осіб, які утримуються в умовах пенітенціарних установ, в сучасному світі продовжують залишатися актуальними. Особливо гостро стоять ці питання і в зв’язку з конфліктом на території Донбасу.

У Доповіді про ситуацію з правами людини в Україні за період з 16 лютого по 15 травня 2019 року Управління Верховного Комісара ООН з прав людини продовжує фіксувати факти порушень і утисків прав і свобод людини, включаючи довільне утримання під вартою, катування, жорстоке поводження і погрози фізичної недоторканності. Так, документ зазначає, що Служба безпеки України «довільно затримує, катує, жорстоко поводиться з людьми і залякує їх, в тому числі в неофіційних місцях утримання під вартою, з метою отримання інформації, примусу до визнання або співпраці». УВКПЛ вказує на стійку практику тривалого утримання під вартою в кримінальних справах, пов’язаних з конфліктом, їхнє затягування, що «продовжує використовуватися як засіб тиску на обвинувачених з метою змусити їх визнати вину».

При цьому ініціатива підписання Декларації про засудження будь-яких форм катувань, жорстокого поводження, сексуального насильства і погроз застосування насильства по відношенню до осіб, взятих під варту в зв’язку з конфліктом, запропонована координатором гуманітарної підгрупи Тристоронньої контактної групи із врегулювання ситуації в Донбасі, послом ОБСЄ Тоні Фрішем, досі не знайшла підтримки від української сторони. Представник Донецької Народної Республіки в гуманітарній підгрупі, Уповноважений з прав людини в Донецькій Народній Республіці Дар’я Морозова в своїх заявах неодноразово закликала офіційний Київ до підписання цього документа.

Наслідком деструктивної позиції української сторони в цьому питанні є найбільш показові та резонансні приклади російського добровольця Валерія Іванова, який помер в грудні минулого року в результаті нанесення тяжких тілесних ушкоджень співробітниками української пенітенціарної установи, Юлії Просолова і Дар’ї Мастікашевої, які в умовах утримання під вартою піддавалися моральному і фізичному тиску.

Про ці та інші факти грубого порушення міжнародного права Уповноважений з прав людини в Донецькій Народній Республіці регулярно інформує міжнародні правозахисні організації для того, аби поліпшити долю осіб, утримуваних на території України у зв’язку з конфліктом, а також сприяти забезпеченню гуманного ставлення і дотримання їх прав.